Чому на Святвечір потрібно їсти тільки ложками: несподівана відповідь
Святвечір буквально оповитий різноманітними традиціями та звичаями. Причому деякі з них пов'язані як зі стравами, так і з кухонним начинням.
У переддень Різдва сідають за особливу трапезу – Святу вечерю. І головні атрибути свята – це не тільки Дідух та кутя, але й ложки, адже їсти усе на столі потрібно саме ними, повідомляє 24 Канал.
Цікаво Що поставити на покуті на Святвечір: 5 важливих предметів
Чому варто їсти ложками на Святвечір?
На Святий вечір у домі традиційно збирається уся сім'я. Господині від ранку готують страви, які згодом стоятимуть на святковому столі. І головною стравою, звісно ж, є кутя. З нею, як і з ложками, пов'язано чимало традицій.
Перш за все, їсти її потрібно саме цим начинням, а після завершення трапези залишити й кутю, і кілька ложок на столі – аби страву вночі спробували душі тих, хто жили у цьому домі.
На Святвечір варто їсти ложками / Фото Pexels
Окрім того, є традиція зв'язувати ложки перевеслом з сіна – начебто, аби корови були слухняними влітку. Звісно, для міських жителів ці традиції не такі актуальні, але зв'язування ложок сіном може принести й удачу загалом, тож забувати про звичай не варто.
Також ложки на Різдво та Святвечір потрібні для проведення обрядів та навіть ворожінь. Наприклад, існує давній звичай, коли голова родини підходить до вікна чи надвір із зачерпнутою ложкою куті та, звертаючись до Мороза, тричі запрошує його взяти участь у вечері з родиною.
Приготування кави вдома – можливість зробити паузу в потоці буденних задач. Чи то навчання, чи то віддалена робота, чи просто хатні справи. З дріпами від Gemini це ще простіше. Декілька хвилин – і ти насолоджуєшся насиченим та збалансованим смаком 100% арабіки.
Коли Мороз не з'являється, йому радять не приходити й потім, не робити зла посівам: "Морозе, Морозе, ходи до нас куті їсти, а коли не йдеш, то не йди й на жито, пшеницю й усяку пашницю".
За допомогою ложок також проводять ворожіння "на довголіття". А якщо залишена на ніч ложка вранці виявлялася повернутою догори, то за прикметою людина, якій вона належить, начебто мала померти наступного року.